Лубінець назвав хронологію евакуації дітей: від закону 4 березня до дзвінка 17-річного хлопця

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець у телеефірі 15 липня навів послідовність подій довкола евакуації дітей з прифронтових регіонів і заявив, що цей процес відбувається недостатньо системно. Відліком він назвав 4 березня 2026 року, коли був ухвалений закон, який дозволяє проводити примусову евакуацію дітей, навіть коли батьки чи рідні не дають на це згоди.

Від закону до браку постанови

Лубінець зазначив, що разом із ухваленням закону мала би бути прийнята постанова уряду, однак її досі немає. Після цього він звернувся до обласних військових адміністрацій прифронтових регіонів із закликом готувати примусову евакуацію та збирати повну інформацію про дітей і умови їхнього проживання. У відповідь омбудсман отримав декілька листів від ОВА, у яких повідомлялося, що вони чекають закінчення навчального року, а після цього розпочнуть масову примусову евакуацію або сприяння у виїзді сімей із дітьми.

Дзвінок на гарячу лінію і подальша евакуація

Під час ефіру Лубінець повідомив про випадок, коли 17-річний хлопець сам звернувся на гарячу лінію омбудсмана. Евакуацію було здійснено спільно з ГО «Білий янгол». Після вивезення сина виїхала його мати; за словами омбудсмана, родина разом проживає на заході України.

Лубінець також навів дані щодо окремих регіонів: у населених пунктах Донецької області, де триває примусова евакуація, залишаються 230 родин, у яких виховуються 270 дітей. У Дніпропетровській області запроваджено обов’язкову евакуацію всіх мешканців із двох населених пунктів — Васильківки Синельниківського району та Вищетарасівки Нікопольського.